Logo_i3grants
Home_icon Feedback_icon
Logo_fdu
Museum__dsc2545 Museum__dsc0612_333 Museum_img_0097

МУЗЕЇ ЛЬВОВА: ЯКА РИБА НАЙПАТРІОТИЧНІША І ЧОМУ ЇЖАЧКИ НЕ ЇДЯТЬ ЯБЛУК

Preview_1004556_728068827261321_932863737286412616_n

За час різдвяних свят Львів зустрічає сотні тисяч туристів, які, нарівні з місцевими, охоче вливаються в урочисту атмосферу міста. Ми поцікавилися, як можна влаштувати дозвілля в «місті стародавніх левів», крім відвідування ярмарків і застіль. Виявляється, в місті працює більше сорока музеїв, відвідання яких – «величезна здобич» для любителів нових вражень.

Ремонтували 20 років

Прогулюючись засніженими вуличками центру Львова, перше, що привернуло нашу увагу, – вивіска «Мистецтво виживання» на фасаді Львівського державного природознавчого музею.

Між тим, виставку «Мистецтво виживання» було організовано за підтримки Фонду Ріната Ахметова в рамках проекту «Динамічний музей», який Фонд реалізує з 2013 року.
«Для Фонду важливо, щоб в Україні з'явився музей, який працює згідно з кращими світовими практиками та цікавий усім аудиторіям – як дітям, так і дорослим, комфортний для людей з особливими потребами, і став справжнім живим майданчиком культурного обміну. Тому у Природознавчому музеї у Львові завдяки проекту буде відкрито сучасну основну експозицію, відремонтовано приміщення будівлі, встановлено ліфт для людей з обмеженими фізичними можливостями. У музеї також впроваджують нові підходи та інструменти роботи з відвідувачами, партнерами, реалізують програму навчання міжнародним музейним стандартам для музейників України», – розповіла нам Дарина Наконечна, менеджер проектів та програм напряму «Динамічна культура» Фонду Ріната Ахметова.

Враховуючи актуальність теми та реноме музею, як «одного з найдавніших і найбагатших у Європі», ми одразу вирушили туди, на вул. Театральну, 12.

«Наш музей відвідують туристи з Одеси, Маріуполя, Донецька, Луганська, Києва, бували гості з Франції, Грузії, Іспанії. Ось вчора нарахували понад тисячу відвідувачів. Але це – у вихідні, зазвичай ми приймаємо в десятки разів менше людей. Не обходиться і без курйозів – якось в одному із залів ми знайшли п'ятирічного хлопчика, без батьків. Виявилося, він сам прийшов подивитися на опудало кабана, поки його тато з мамою пили каву в кафе», – розповідає екскурсовод Ганна Сердюк.

Дійсно, такого, як тут, більше ніде не побачити: в п'яти кімнатах всілякі опудала та муляжі риб, звірів, жуків і метеликів, а також середовище їхнього проживання. Вартість вхідного квитка – 10 гривень, послуги екскурсовода – 30. Дітей до шести років пускають безкоштовно.

«Наш музей майже 20 років простояв на капітальному ремонті і тільки в 2012 році відновив роботу. Сама будівля є пам'яткою архітектури, хоча, кажуть, що давним-давно і пекарня була, і казино. Зрештою, знаменитий колекціонер і природознавець – польський граф Володимир Дідушицький викупив цей будинок і в 1870 р. відкрив тут музей», – розповідає Ганна.

Спальня для бобра

Серед незвичайних експонатів музею – збільшена у тисячі разів копія «комашки», що називається «богомол». За словами фахівців, цей 10-сантиметровий хижак, чекаючи на жертву, піднімає свої лапки, ніби у молитві. І так, не змінюючи пози, комаха може просидіти до п'яти годин. Але все одно на більшість самців-богомолів чекає нікчемний фінал: після спарювання, яке може затягнутися до двох годин, самка відкушує партнеру голову, оскільки «все дуже довго і вона встигає зголодніти».

Є тут і опудало звичайного бобра, який будує нори повністю під водою – і вхід, і вихід. Але у бобрової сім'ї є окрема спальня, туалет та їдальня. А дерева бобер гризе, тому, що у бідолахи все життя ростуть зуби і він повинен їх сточувати. А хто знав, що за зразком бобрової лапи людина створила ласти? Так само, як і медичний шприц, за принципом «комариного укусу».

Також тут можна роздивитися муляжі і опудала риб і дізнатися, що якщо звичайна рибина-оселедець відстає від косяка, то відразу гине – від стресу. Їм страшно плавати на самоті і вони не уявляють свого життя без суспільства. А всю «річкову форель», яку нам подають в ресторанах, вирощують в штучних умовах і називається вона «райдужною».

«А ви знаєте, що вугри, які водяться навіть в Шацьких озерах на Волині, щоб відтворити потомство, перебираються в Саргасове море, долаючи десятки тисяч кілометрів через безліч річок і морів. Якщо немає річки, вони повзуть по росяній траві, по 2-3 км на день, завдяки тому, що дихають шкірою. Назад повернутися немає сил, вони гинуть у водах Атлантики, але їхні дітки, подорослішавши, повертаються на батьківщину своїх предків. Виходить, це найпатріотичніші риби», – не перестає дивувати екскурсовод.

Про небезпеку попередить колір

Риба-голка, за словами музейників, відкладає ікру самостійно, але виношує мальків «тато». Але якщо батько голодний, то сам їх з’їдає. Зате короп всюди вважають «сміттєвою» рибою, її в багатьох країнах не їдять, а використовують для спортивної риболовлі. А саламандра, виявляється, зовсім не ящірка, а жаба. Ще ми дізналися, що всі тварини червоного і жовтого кольорів – небезпечні, вони самі про це попереджають своїм забарвленням.

Вражає в одному із залів і опудало справжнього дикого кабана. «Якщо налякати домашніх свиней, то вони біжать в один бік. У той самий час малята дикого кабана від страху розбігаються у різні боки – так задумала природа, щоб зберегти потомство. І народжуються вони восени, зі смугастим забарвленням, щоб маскуватися від ворогів», – продовжує екскурсовод.

Цікаво було дізнатися, що, якби людина стукала головою, як дятел (8-10 разів на секунду), то у неї був би струс мозку. «А ось кріт, він зовсім не сліпий, у нього очі, як крапочки, що розрізняють світло і темряву. Такий маленький кріт риє тунель до 76 метрів. Його «шубка» росте під кутом 90 градусів, щоб йому не було боляче від руху «проти шерсті», як, наприклад, котам. Він не мисливець, але так смердить, що черв'яки самі сповзаються на цей запах і він їх з’їдає», – додає Ганна.

Чого не їсть їжачок

Зате їжачок, за словами дівчини, їсть все, крім грибів і яблук: і черв'яків, і мишей, і навіть ос. А на колючках носить плоди, щоб соком-кислотою вбивати кліщів, що живуть між колючок. Коли вже несила терпіти паразитів, їжак шукає водойму і змиває їх.

«А наш український хом'як розміром до 25 см під час війни і голоду врятував чимало життів. Ця тварина риє нори і носить туди зерна, від 4 до 20 кг. Сам він це ніколи не з'їдає і робить це від жадібності. Тому люди у важкі часи шукали ці «комори», щоб поїсти», – каже дівчина.

Але найбільше вразила колекція метеликів і історія про оптичні фокуси цих «ожилих квітів». Виявляється, у всіх метеликів від природи прозорі, але покриті крихітними кольоровими лусочками, як черепицею, крила. Колір крил утворюється з природного пігменту луски і переломлення сонячного світла, породжуючи незліченні «райдужні» відтінки.

Це тільки крупинки з того, що ми встигли послухати. Найкраще, звичайно, самому піти і дізнатися більше: чому, наприклад, пацюки їдять бетон і як ворони дресирують котів. Головне, встигнути зрозуміти, що секрет виживання – в творенні і злитті з природою, а не навпаки.

Джерело: segodnya.ua 

Інші новини
News_item_m.kelley_deoderized-central-mass_photo-joshua-white-5872
Музей збирається «відучитися від того, що ми вивчили» читати далі
News_item_____11
Топ-10 виставок до ювілейного року Ієроніма Босха читати далі
News_item________
У Музею Ван Гога новий спонсор і віртуальний сюрприз для шанувальників читати далі
Переглянути всі новини