Logo_i3grants
Home_icon Feedback_icon
Logo_fdu
Untitled_panorama3 _dsc6308_777 Dsc_0100

Що таке музей-квартира в сучасному суспільстві

У Росії формат музею-квартири виник і почав активно розвиватися після Великої Вітчизняної війни. Ентузіасти по крихтах збирали експозиції про знакових людей минулого – діячів культури і політики, – щоб через їх побут занурюватися в атмосферу часу. У 90-ті роки, неважко здогадатися, інтерес суспільства до культури знизився, а музеї-квартири як специфічний формат отримали удар, від якого досі не змогли оговтатися. Працівники історичних квартир констатують зниження інтересу до їх виставок. Лише одиницям вдається підтримувати попит на себе: наприклад, якщо в середині 90-х літературно-меморіальний музей Анни Ахматової у Фонтанному будинку збирав близько 15 тисяч осіб на рік, то зараз число відвідувачів зросло до 50 тисяч. У чому причина такої нерівномірності та як музеї намагаються її виправити?

Як зазначила начальник відділу культурно-історичної спадщини Комітету з культури Петербурга Яна Сєдєльнікова, головна перевага і головний недолік музеїв-квартир – це притаманна їм немасовість. Камерна атмосфера квартири передбачає єднання особистості відвідувача з особистістю власника цієї квартири, а групові екскурсії руйнують цей зв’язок.

«Можливість пов'язувати людську пам'ять з маленьким приміщенням музею-квартири – у цьому перевага перед великими музеями, – зазначає Сєдєльнікова. – Проте багато культурних місць залишаються «музеями одного відвідування» – експозиції в них не міняються роками, тому люди рідко повертаються.

Багато добрих слів було сказано про вищезгаданий музей Ахматової, де керівництво зробило ставку на інтерактивність роботи з відвідувачами і різноманітність виставок як у головному музеї, так і в його філіях. До плюсів музеїв-квартир «ахматовці» зарахували «збереження традицій, що не властиве «імперським» (більшим) музеям» і поділилися своїм вдалим досвідом. Музей активно співпрацює зі школами, запрошуючи дітей познайомитися не стільки з творчістю, скільки з життям відомої людини та її часом. «Відкриваємо Бродського», дискусії про тоталітаризм у квартирі Льва Гумильова – музеї глибоко включаються в систему навчання школярів, змагаючись з інтернет-енциклопедіями.
Незважаючи на негативні тенденції в житті формату, в Росії створюються і нові музеї-квартири. При підготовці до дискусії серед мешканців міста було проведено опитування – якого музею-квартири не вистачає? Крім легенд музики на кшталт Віктора Цоя, Юрія Шевчука, Володимира Висоцького були названі Йосип Бродський і Даниїл Хармс. За словами представника Фонду створення музею Йосипа Бродського Михайла Райхельгауза, робота над квартирою поета вийшла на фінішну пряму. Фонд задіяв безліч засобів для організації музею: працювали ЗМІ, збиралися гроші на краудфаундінгових платформах, залучалася увага громадськості.

«Працівники музею розповідали перехожим про створення музею, – говорить Михайло Райхельгауз про одну з акцій, що проходила навпроти будинку поета. – Хтось зацікавлювався, зупинявся, приступався до розмов і міркувань. Хтось давав гроші, хоча потреби в цьому не було. Головне – знайти підхід до думок молодого покоління.

Не так успішно складається доля квартири-музею Даниїла Хармса: не вдається знайти приміщення. Проект хотів оселитися в Будинку Зінгера, де раніше знаходилася редакція дитячого журналу, з яким співпрацював Хармс, – акурат під кабінетом засновника «ВКонтакте» Павла Дурова. Але з цієї ідеї нічого не вийшло. Місце під офісом «ВК» зайняте, і адміністрація міста тягне з допомогою організаторам».

Під кінець зустрічі учасники визначили деякі напрямки, за якими музеям потрібно рухатися, щоб вижити. Мова йде про використання зарубіжного досвіду, де музеї-квартири, хоча й закриті більшу частину часу і відкриваються для попередньо записаних груп, але ефективно підключені до загальної системи освіти. Створення єдиної державної туристичної та освітньої системи з розрізнених острівців музеїв-квартир повинно вдихнути у формат нове життя. Інший напрям – музеї повинні пристосуватися до реалій інформаційного суспільства.

«У сучасному світі інформація шукає тебе, а не ти інформацію, – зазначив співкерівник Санкт-Петербурзької Федерації дебатів Давид Бокучава. – Увага людини – дефіцитний товар, і музеям потрібно докласти зусиль, аби отримати його: створити свій бренд, закріпитися в інформаційному полі, працювати в соціальних мережах».

Після зустрічі вдалося поспілкуватися з організатором круглого столу і головою Комісії з культури Молодіжної колегії при Губернаторі Санкт-Петербурга Марією Курочкіною, яка прокоментувала результати дискусії.

– Чия позиція з озвучених на зустрічі вам була найбільш близькою? Чий досвід здався найцікавішим?

– Позиції експертів, що пролунали на дискусії, – це калейдоскоп думок, які Комісія з культури в реалізації своїх проектів прагне врахувати і примирити. Кожна думка цікава, важлива і має право на існування. Головне – знайти гармонійний компроміс між сучасним і традиційним уявленнями про музеї. Інтернет, безумовно, – важливий інструмент у налагодженні комунікації з молоддю, його не можна не використовувати сьогодні. Але віртуальний музей не може передати всю палітру відчуттів. На мій погляд, музей-квартира – досить «хіпстерський» формат і має великий потенціал. Але потрібно більше і ширше залучати молодь до культурного і музейного життя міста. Вступати в діалог, чекати на зворотний зв'язок. Музей-квартира – це не просто стіни, що створюють предмети історії. Це унікальні відчуття і атмосфера, народжені справжністю речей, що зберігають пам'ять епохи. У зв'язку з цим повне виведення музею у віртуальний світ неможливе. Зараз іде боротьба за відвідувача. Засилля ТРЦ, коворкінгу, кінотеатрів, креативних просторів відтягують увагу молоді від традиційних культурних музейних центрів. Усвідомлення «ринкових умов гри» музейними працівниками зламає барикаду. Успішна ілюстрація цієї тези – проект Гоголівської бібліотеки, яка переглянула традиційний формат. Якщо музей почує молодь, він збереже життя.

– Що ви думаєте з приводу того, що держава має вирішувати, чиї музеї-квартири будувати?

– Якщо йдеться про фінансування відкриття музею-квартири з міського бюджету, то, на мій погляд, обов'язково потрібно враховувати громадську та експертну думку.

– Якого музею-квартири бракує Петербургу, на ваш погляд?

– Перед тим як відкривати щось нове, важливо проаналізувати і актуалізувати існуючий потенціал. Було б гарно, якби історії відкриття музеїв-квартир Бродського і Хармса закінчилися хепі-ендом. Люди горять своєю справою, вони оцінюють музейний формат із сучасних позицій.

 

За матеріалами www.volternews.ru

 

Інші Тексти
News_item___________
П’ять порад музейникам від творця барселонського музею науки CosmoCaixa читати далі
News_item_11_rijksmuseum
Діджитал-програма Rijksmuseum (Амстердам) вирізняється своїми амбіціями та ліберальним підходом до авторських прав читати далі
News_item_base_ed4e5730fd
Славой Жижек в одному з інтерв'ю сказав, що ненавидить музеї та не бачить різниці між репродукцією та предметом мистецтва. Однодумці філо... читати далі
Переглянути всі Тексти