Logo_i3grants
Home_icon Feedback_icon
Logo_fdu
Untitled_panorama3 _dsc6308_777 Dsc_0100

ІНТЕРВ'Ю З ДИРЕКТОРОМ ГААЗЬКОГО МУНІЦИПАЛЬНОГО МУЗЕЮ

Бенно Темпель, директор Gemeentemuseum Den Haag, розповів про нову постійну виставку і особливості роботи з дитячою та підлітковою аудиторією.

Нова виставка є оновленою версією експозиції Wonderkamers. Чому ви вирішили її оновити? Що змінилося?

Було кілька причин, через які нам хотілося її оновити. Хоча я б вважав за краще говорити про абсолютно нову виставку, а не про її оновлення. Назва та власне ідея лишилися колишніми: донести мистецтво до відвідувача «іншим» шляхом. Фахівці схильні виставляти мистецтво, формуючи експозицію за принципом історичної хронології. Нам хотілося «розірвати» подібний історико-хронологічний підхід до оповідання, натомість представивши мистецтво у новий спосіб. Вкрай важливим нам здавалося говорити інакше з підлітками та молоддю. Підлітки часто впевнені, що музей – це нудно. Ми хотіли показати їм щось нове, здатне захопити їхню увагу.
Перша версія Wonderkamers відпрацювала майже вісім років. За цей час ми зібрали багато інформації. Крім того, коли ми відкривали виставку, ще не було айфонів. Світ змінився, і експозиція потребувала технічного переоснащення. Ми повинні були розробити нову концепцію і технологічні рішення, що відповідали б сучасним реаліям. Перша версія виставки була доступна тільки голландською мовою, тепер вона двомовна – голландська й англійська. В ідеалі я б додав ще кілька мов.

Після оновлення Wonderkamers повністю відповідає очікуванням представників нового покоління. Ми постійно отримуємо позитивні відгуки. Люди настільки звикли до тачскрінів, айфонів, різних девайсів, що використання інтерактивної платформи в експозиції тепер здається цілком логічним.

Виставку із самого початку планували як постійну, а не пересувну?

Перша версія зібрала масу схвальних відгуків від професіоналів, як на національному, так і на міжнародному рівні. Ми отримували позитивні думки, але у той самий час жоден з великих музеїв, таких як Rijksmuseum або Stedelijk, які якраз закінчили реконструкцію, не стали використовувати наш підхід. Команда паризького Pompidou була у нас в гостях і прийшла у захват від концепції та виконання. Представники музею повідомили нам, що замислилися виділити частину експозиції під проект для підлітків, подібний до нашої ідеї. Я з величезним інтересом чекаю на втілення їхніх планів. Причина, через яку виставка постійно представлена ​​саме у стінах музею, у тому, що Wonderkamers спрямована у першу чергу на прийом організованих шкільних груп та сімей і заснована на нашій власній колекції (експонати з відділів кераміки, моди, живопису, скульптури тощо). Іноді кілька експонатів може бути вилучено, оскільки відправляються кудись на виставку. Але ми намагаємося робити це якомога рідко. Ідею «мандрівної» Wonderkamers, звичайно, можна втілити у життя, але подорожувати у такому випадку повинна концепція. Багато музеїв, у яких є власна колекція, ймовірно, хотіли б зробити щось схоже на нашу виставку, але, швидше за все, вони захотіли б використовувати у якості наповнення власні експонати.

Мандрівна концепція... Це могло б бути цікаво.

Безумовно, ми були б раді, якби це стало можливим. Але є щось дивне у багатьох музейних організаціях. Усі говорять про важливість освіти, але освітні програми при цьому залишаються досить традиційними. Або музей має програми, в рамках яких учасники фізично ніяк не взаємодіють з мистецтвом. Звичайно, у світі є багато співробітників освітніх відділів, які з радістю організували б виставку, подібну до нашої. Але чи багато знайдеться директорів і кураторів, які дозволять використовувати у такому проекті експонати з колекції музею?! Більшість вирішать, що твори мистецтва занадто цінні, щоб виставляти їх у подібному форматі для дітей. І це проблема, оскільки концепція Wonderkamers дозволяє створити усі умови, для того щоб відвідувач закохався в колекцію на все життя. А якщо хтось полюбив колекцію або окремі її експонати, він повертатиметься ще й ще, він приведе друзів, а потім і дітей.

Як вам здається, виставка розширила аудиторію музею? Чи стала вона помолодшою?

Звичайно, помолодшала. Але набагато цікавішим і навіть революційним мені видається той факт, що відвідувачі стали проводити в закладі більше часу. Ми звернули увагу, що відвідувач у середньому знаходиться в музеї трохи більше години. На виставці Wonderkamers затримуються на 3 години. Це варіант своєрідної залежності, захоплюючої і шалено цікавої. Батьки чи бабусі хотіли б вже піти з музею, а діти просять затриматися. У цьому сенсі ми знайшли дійсно дієвий інструмент, у пошуках якого більшість закладів знаходяться досі. Ми відшукали щось, що допомагає створити для дітей та підлітків умови, за яких вони насолоджуватимуться відвідуванням художнього музею. І це щось допомагає нам переконати наших відвідувачів у тому, що художній музей – це зовсім не нудно.

Однією з причин успіху експозиції можна назвати можливість для кожного стати куратором і створити власну виставку, своєрідна особиста прив'язка до Wonderkamers – запорука успіху.

Ми перетворюємо відвідування виставки на особисту історію на багатьох рівнях, намагаємося персоніфікувати і оживити сам процес, на противагу знеособлюванню людського спілкування у сучасному світі. Я особисто звертаюся до відвідувачів у вступному відео, я звертаюся за допомогою, оскільки мені потрібен куратор для майбутньої виставки. Я часто прогулююся виставкою, діти впізнають мене і підходять поспілкуватися. Багато хто говорить, що мріє стати директором музею або куратором, а не поліцейським, пожежником, солдатом або вчителем. Ми представляємо на особистому рівні і художників. Один із залів Wonderkamers повністю присвячений тому, як з'являється витвір мистецтва. Відвідувачі спостерігають за роботою художника у його студії. Багато глядачів, у тому числі і дорослі, ніколи не бачили художника за роботою, і для них подібний досвід стає яскравим спогадом.

Як ви рекламували нову виставку? Які ресурси використали?

Багато користувачів вже бачили наше рекламне відео зі справжньою гонитвою в стінах музею – доглядач намагається наздогнати дітей, несучи із залу в зал картини (насправді це були, звичайно ж, копії). Більшість закладів не наважилася б зробити ролик з подібним сюжетом, тому що в музеї ніхто з картинами не бігає. Робота над рекламною кампанією Wonderkamers була по-справжньому важкою. Щоб зрозуміти, що таке Wonderkamers, необхідно прийти і відчути все самому, ніякі фотографії або докладні прес-матеріали не можуть передати суті того, що відбувається. Ми провели зустрічі з декількома рекламними агентствами і прийняли рішення, що звертатимемося у першу чергу до тих, кому цікава можливість сімейного відвідування виставки, і використовуватимемо при цьому образ відвідувача-дитини. Коли батьки чи бабусі з дідусями бачать дитину, вони розуміють, що йдеться про сімейний відпочинок. Якщо ви розміщуєте на обкладинці портрет хлопчика, хлопчики зрозуміють, що продукт для них, та й дівчаткам він сподобається. З самого початку ми не були обділені увагою ЗМІ, всі хотіли почути нашу історію. Як результат – підвищений інтерес до нас з боку аудиторії. Але незважаючи на величезний ефект від висвітлення в ЗМІ, ми перебуваємо лише в середині складної рекламної кампанії, покликаної розповісти аудиторії про нову виставку. Wonderkamers добре відома у школах. Потрібно мінімум рік, аби люди усвідомили, що саме ми можемо їм запропонувати. Зараз, коли ми розуміємо, що відвідувачі готові проводити по три години на нашій виставці, ми можемо говорити про цей ефект на професійних конференціях. Завдяки відкриттям, які день у день дарує нова експозиція, ми можемо розповідати нашу історію детальніше, розкриваючи нюанси, до того нікому не відомі.

Працюючи над проектом, ви співпрацювали з кількома компаніями, деякі з яких добре відомі в Нідерландах.

До роботи над проектом було залучено багато людей. За дизайн відповідала команда Kossmann.dejong, Kiss the Frog – за технологічне рішення. Вважаю, без їхньої участі ми б не обійшлися – наших знань явно не вистачило б.

Напевно, так і має бути. Співробітники музею не зобов'язані уміти створювати програмне забезпечення, швидше вони повинні відповідати за по-справжньому хороший контент.

Робота над проектом була захоплююча. Пройшло безліч зустрічей з представниками компаній, які працювали разом з нами. Ми багато сперечалися, намагаючись допомогти один одному. Іноді вони думали тільки про технологічні рішення, а я у свою чергу тільки про естетичний бік справи. Думаю, приймаючи рішення в ході відкритого обговорення, ми тим самим підняли рівень проекту дуже високо. Усі сторони дискусії змушені були дивитися на поставлені завдання по-новому, не так як звикли.

Скільки ваших колег було залучено до роботи над проектом?

Це була дуже велика команда. Нашому музею пощастило – у нас високопрофесійна команда. Наприклад, у технічному відділі є теслі і фахівець по роботі з металевими конструкціями, і саме він виявився одним з найцінніших співробітників у рамках роботи над проектом, які зробили вагомий внесок до загальної справи. Без сумніву, гарно попрацювали співробітники IT-відділу. На окрему згадку та подяку заслуговує глава відділу освіти Джет фан Овереєм, яка була мозком усього проекту. Разом з кураторами ми обрали експонати для виставки з нашої колекції. Іноді виявлялися екземпляри, про існування яких ми й не здогадувалися. Працювати з великою і настільки різноманітною командою було дуже весело і цікаво, що важливо, адже проект був тривалим. Робота тривала близько року. Увесь цей час цілий поверх музею було закрито для публіки. Дуже приємно, що наші партнери в підсумку стали фактично невід'ємною частиною музею.

Чи правильно я зрозуміла: ви використовували експонати, які зберігали протягом якогось часу в запасниках, тобто ви подарували їм друге життя?

Абсолютно вірно. Ця частина роботи була, мабуть, найприємнішою. Підбираючи експонати, ми в черговий раз усвідомили, якою багатою колекцією володіє музей. А радісне почуття, коли повертаєш прекрасні роботи публіці, забути неможливо. Працюючи в музеї, багато хто закохується у його колекцію, зав'язуються практично особисті відносини між експонатом і співробітником музею. На стадії відбору об'єктів для Wonderkamers ми часто збиралися всією командою. Кожен зі співробітників мав можливість висловити думку щодо кожного експонату чи окремої виставкової зали. Завдяки участі усіх співробітників, ми відібрали експонати, цікаві максимально широкому колу відвідувачів. Мені здається, сьогодні кожен співробітник пишається Wonderkamers, оскільки абсолютно усі усвідомлюють свій вклад у підготовку.

Якщо говорити про ігровий сценарій відвідування самої виставки, основна мета відвідувача, виконуючи різні завдання, набрати максимальну кількість ігрових балів, які на останньому етапі він може обміняти на експонати з колекції музею, які можна використовувати, готуючи свою міні-виставку, вірно? Кожен експонат «коштує» певнe кількість балів?

Так, деякі експонати «дешевше», інші «дорожче». Це багаторівнева гра. Зазвичай грають два відвідувачі одночасно на одному планшеті. Обидва при цьому можуть виконувати завдання. Паралельно глядачі дізнаються багато нового про культуру та мистецтво в широкому сенсі, вчаться розуміти прекрасне і відчувати естетичну складову твору мистецтва, дізнаються, як працює музей. Можлива ситуація, що заробивши ігрові бали, відвідувач виявляє, що хтось вже «купив» вподобану ним роботу, – все як у реальному житті, коли музеї запитують один у одного роботи, які вже виїхали на виставку кудись в інше місце. Нарешті, розміщуючи «куплені» роботи у відведеному для власної виставки віртуальному залі, учасник сам визначає колір стін, виставляє освітлення, приймає рішення, чи будуть в його залі лавки тощо. Тобто всіма аспектами займається сам відвідувач, що дає йому якесь уявлення про те, як працюють усі служби музею.

Чи можете розповісти про майбутні подібні виставки? Чи чекає на нас третя версія Wonderkamers?

Поки що не можу нічого говорити про третю версію виставки, я не настільки добре орієнтуюся в новітніх технологіях. Ну, і, звичайно ж, спершу друга версія повинна застаріти. А ідея «мандрівної» виставки мене зачепила, знаходжу її дуже привабливою.

Опис виставкових залів:

Кімната з інструментами. По суті це гра на пам'ять – відвідувач повинен згадати, які саме інструменти використав художник і знайти їх у приміщенні. Добірку інструментів зробили художники, роботи яких представлено в експозиції музею. Тобто відвідувач може побачити процес створення деяких робіт з колекції.

У наступній кімнаті відтворено знамениту роботу Мондріана «Бугі-вугі». Відвідувач робить кроки відповідно до виведених на екран інструкцій. Зроблений вірно крок відкриває на екрані лінію, невірно – ставить пляму. Таким чином, танцюючи бугі-вугі, відвідувач «відкриває» полотно Мондріана.

Наступну кімнату також присвячено Мондріану. Після перегляду вступного відео відвідувачу пропонують відтворити роботу художника – запам'ятати, а потім повторити мондріанівські лінії та кольори, що іноді виявляється вкрай складним. Після цього відвідувач може створити своє полотно в стилі Мондріана.

Наступне завдання – запам'ятати і відтворити послідовність створення робіт Мондріаном, що допомагає зрозуміти, як розвивалися стиль і тематика робіт художника від пейзажів до абстрактних робіт.

У наступній кімнаті представлено копії костюмів в різних стилях. Відвідувач може вдягнути костюм і пройти по подіуму. Аудіогід розповідає при цьому про стиль і епоху, в яких створено костюм. Відвідувачів фотографують, знімки з'являються на ігровому планшеті і відправляються відвідувачу електронною поштою.

Наступну кімнату присвячено дизайну посуду з порцеляни. Пропонуюється «накрити» стіл для певної події (наприклад, сервірувати стіл для подачі гарячого шоколаду або для обіду особи королівської крові). Після успішного виконання завдання (підбору предметів, що відповідають заданим умовам), обід буквально оживає перед відвідувачем (відео проектують на стіл). Все відео для цієї кімнати було знято у стінах музею з використанням справжньої посуду, який представлено ​​в експозиції. У деяких випадках посуд доводилося накривати спеціальним прозорим матеріалом, оскільки зберігачі не готові були допустити викладку справжньої їжі на цінний експонат. У кожного предмета у цій кімнаті є власна «легенда» і окремий, відповідний експонату відеоролик.

Будівля музею – дітище іменитого архітектора Хендріка Петрюса Берлаге, сама по собі є об'єктом історичної та культурної спадщини. Наступна кімната присвячена розповіді про архітектуру цього унікальної будівлі. Спершу відвідувач читає інформацію про використані під час будівництва матеріали, колірне та світлові рішення. Після цього відвідувачу пропонують створити проект нового крила-прибудови для музею, обираючи з декількох варіантів рішень віконних прорізів, покриття для стін тощо.

У наступній кімнаті представлено 5 комплектів виробів з фарфору, 5 різних історій: грецька міфологія, китайський фарфор  тощо. Орнамент, зображений на виробах, демонструють крупним планом на стінах, паралельно аудіогід розповідає про особливості кожного виробу і сюжету.

Наступну кімнату поділено на дві частини: XIX і XX століття. Тут відвідувач повинен визначити, які предмети меблів не відповідають певному стилю або цілій епосі. У вступному відео персонаж проводить глядача будинком, знайомлячи з особливостями різних стилів, розповідаючи про те, які предмети в інтер'єрі є типовими або нетиповими для різних історичних періодів.

Центральна частина виставки носить назву «Депо». У кожній кімнаті за успішне виконання завдань відвідувач заробляє від 0 до 4 ігрових балів. У «Депо» зароблені бали можна «обміняти» на будь-які вподобані фотографії, картини, скульптури тощо. Після того як «зібрано» експонати, відвідувач може створити свій міні-музей, підібравши колір стін для виставкової галереї, меблі, освітлення. Після виконання останнього завдання, відвідувач отримує звання куратора. «Відкриття» власної виставки супроводжується справжнім світловим шоу з цифровим конфеті, яким обсипають нового молодого куратора. Після цього перед відвідувачем з'являється проекція директора музею, який «входить» до галереї і вітає куратора виставки. Виставка залишається в залі протягом дня, а цифрову копію відвідувач отримує електронною поштою. При цьому усі міні-експонати є справжніми витворами мистецтва, а не копіямі. В залі представлені справжні мініатюрні роботи Пабло Пікассо, Енді Уорхола, Деміена Херста, Ервіна Олафа та інших визнаних майстрів.

Джерело: http://mart-museum.ru/

ФОТОЗВІТ. ІНТЕРВ'Ю З ДИРЕКТОРОМ ГААЗЬКОГО МУНІЦИПАЛЬНОГО МУЗЕЮ
Інші Тексти
News_item___________
П’ять порад музейникам від творця барселонського музею науки CosmoCaixa читати далі
News_item_11_rijksmuseum
Діджитал-програма Rijksmuseum (Амстердам) вирізняється своїми амбіціями та ліберальним підходом до авторських прав читати далі
News_item_base_ed4e5730fd
Славой Жижек в одному з інтерв'ю сказав, що ненавидить музеї та не бачить різниці між репродукцією та предметом мистецтва. Однодумці філо... читати далі
Переглянути всі Тексти